Дитина, яка знаходиться у кризовій ситуації, що загрожує його безпеці, що переживає складні почуття, буде шукати ресурси у природній для нього діяльності – грі.

       Підтримати дитину, щоб вона знов набула сили і душевної рівноваги, практично неможливо без використання ігор.

       Ігри повинні бути спрямовані на активізацію ресурсів для подолання кризи.

«Давай миритись»

Мета: формувати вміння справедливо і доброзичливо розв’язувати конфліктні ситуації, налагоджувати товариські взаємини.

       Вихователь пропонує двом дітям удавати сварку (повернутися спинами одне до одного, сердито нахиливши голови). Інші мирять їх, співаючи та пританцьовуючи довкола «посварених»:

Мир миром, пироги з сиром,

Варенички в маслі,

Ми дружечки красні. Обійміться!

«Посварені» розмірковують, а потім обіймаються або просто беруться за руки.

«Дзеркало»

       Дітям  пропонується  уявити, що  вони  ввійшли  у  магазин  дзеркал. Одна половина  групи – дзеркала, інша – різні  звірята. «Звірята»  ходять  повз  дзеркала, стрибають, кривляються – «дзеркала»  повинні  точно  віддзеркалювати  рухи  і  вирази  обличчя «звірят».

«Очі в очі»

Мета: навчання елементів техніки виразності емоцій

       Дивлячись тільки в очі і відчуваючи руки один одного, спробувати мовчки передати різні емоції: “Я сумую, допоможи мені!”, “Мені весело, давай пограємо!”, “Я хочу з тобою дружити!” Потім обговорюють.

«Незакінчені речення»

Мета: зниження емоційного напруження, формувати вміння виражати свої емоції

       Пропонуються речення, які потрібно закінчити: «Я люблю …», «Мене люблять…», «Я не боюся …», «Я вірю …», «У мене вірять …», «Про мене піклуються …».

«Сонячний зайчик»

Мета: зниження емоційного напруження.

       Уяви собі, що сонячний зайчик заглянув тобі в очі. Закрий їх. Зайчик побіг далі по обличчю, ніжно поклади його долонями: на лоб, на ніс, на ротик, на щічки, на підборіддя, погладжуйте охайно, щоб не спугнути, голову, животик, руки, ноги, він забрався за виворіт – погладь його і там. Сонячний зайчик – не розбишака, він любить і лагодить тебе, а ти погладь його і подружися з ним. Ось у тебе з’явився ще один друг.

Гра «Компліменти»

Мета: навчити дітей жити дружно, відчувати інших, підтримувати та співпереживати, розвиток почуття згуртованості групи.

       Сидячи у колі, всі тримаються за руки. Дивлячись в очі сусіду, потрібно сказати йому декілька добрих слів, за щось похвалити. Приймаючий киває головою і говорить: «Дякую, мені дуже приємно!». Потім він дарує комплімент своєму сусіду, гра проводиться по колу.

«Добра тварина»

Мета: навчити дітей жити дружно.

       Учасники гри стають в коло і беруться за руки. Ведучий говорить: «Ми одна велика, добра тварина. Давайте послухаємо, як вона дихає!». Всі прислуховуються до свого дихання, дихання сусідів. «А тепер подихаємо разом!». Вдих – всі роблять два кроки вперед, видих – всі роблять два кроки назад, повторити два рази. «Так не тільки дихає тварина, так чітко та рівно б’ється його велике добре серце».

«Знайди собі пару»

Мета: продовжувати вчити дітей гратися разом, спілкуватися з партнером, звертатись одне до одного на ім’я.

       Вихователь розглядає з дітьми іграшки, показує, як необхідно гратися з ними. Потім переставляє іграшки і пропонує дитині взяти ту, яка їй подобається, знайти собі пару і ввічливо запропонувати гратися разом: «Оксано, давай пограємося разом!». Діти самостійно домовляються про черговість виконання дій із іграшками. Вихователь втручається тільки в скрутних ситуаціях.

«Гніздечко»

Мета: навчити дітей ефективній взаємодії один з одним.

       Діти присіли в коло, взявшись за руки – це «гніздечко». Всередині сидить пташка. Зовні літає ще одна пташка і дає команду: «Пташка вилітає!». Гніздо розсипається і всі літають, як пташки. Ведучий командує: «В гніздо!». Знову присідають. Хто не встиг – ведучий.

 «Квітка»

Мета: розвивати уяву, дрібну моторику рук, знімати емоційну напругу.

Матеріали: папір, пензлі, фарби, олівці, фломастери.

       Закрий очі і уяви прекрасну квітку. Як вона виглядає? Як вона пахне? Де вона росте? Що її оточує? А тепер відкрий очі і спробуй зобразити все, що представила. Який настрій у твоєї квітки? Давай придумаємо історію про неї.

Примітки: важливо закінчити вправу на позитивному настрої, якщо дитина склала сумну історію або у її квітки поганий настрій, то можна запропонувати змінити малюнок або історію так, щоб настрій став добрим.

Мета: зняття емоційного напруження, розвиток тактильно-кінестетичної чутливості в дітей.

       Вихователь показує дітям картки з зображенням пелюсток квітів різної форми та різноманітні листочки з дерев.

За допомогою долонь, пальців та кулачків створює зображення квітів на вологому піску.

- Пропонує дітям створити різноманітні квіти. Потім на піску вихователь  і діти створюють зображення листя різних дерев.

Діти самостійно відтворюють у піску дерево (стовбур, крону) і прикрашають листям.

Обговорення:

- За допомогою чого ви створювали квіти та дерева ?

- Який був пісок ?

- Що ви відчували ?

- Який був у вас настрій ?

       Придивіться до дитини. Тривожна дитина не може сконцентрувати увагу, відчуває постійну напругу, особливо в області обличчя і шиї. А також тривожна дитина: смикає одяг, волосся або крутить щось у руках,  гризе нігті, олівці, плутано говорить і шукає підтверджень правильності своїх дій, скаржиться на страшні сни і погано засинає.

       Формування тих чи тих дитячих страхів здебільшого відбувається в родині. Та й допомогти дитині подолати їх насамперед мають батьки. Отже, Вам, шановні батьки, наводимо деякі рекомендації, як варто будувати свої взаємини з дітьми, які переживають різноманітні страхи.

  • Страхи — класичний симптом того, що у дитини велике внутрішнє напруження, що вона не справляється із життєвими та емоційними труднощами. Щоб допомогти дитині, щодня залишайте 3 — 5 хвилин на те, аби вона могла індивідуально поговорити з вами, поділитися своїм секретом, тривогою, попросити поради, допомоги.

  • Намагайтеся зрозуміти причину дитячого страху.

  • Ставтеся до дитини позитивно, наголошуйте на її позитивних, а не негативних якостях.

  • Звертайте увагу на тон, яким повідомляєте вимогу чи заборону — він має бути скоріше дружнім, пояснювальним, ніж таким, що примушує.

  • Не соромте дитину, якщо вона чогось боїться.

  • Навчіть дитину не боротися зі своїм страхом, а ставитися до нього по-іншому.

  • Перед сном грайтеся з дитиною у спокійні ігри, читайте їй добрі казки.

  • Давайте правдиву інформацію про явища, яких боїться дитина, скажімо, про землетрус, блискавку тощо.

  • Перед відвідуванням зоопарку радимо розповісти дитині, що там є не лише добрі, а й дикі та страшні звірі. Тоді агресивна реакція тигра навряд чи викличе у дитини переляк.

  • Надайте дитині реального захисника. Це може бути старший брат, а може бути великий плюшевий собака.

  • Зважайте на багатство дитячої уяви: тіні на стіні здаються маляті жахливими казковими персонажами. Увімкніть у темній кімнаті маленький нічничок або залиште двері у дитячу кімнату не щільно зачиненими.

  • Не варто за будь-яку ціну привчати маленьких дітей засинати наодинці. У жодному разі не виганяйте малюка, якщо він прийшов до вас уночі.

  • Страхи перед засинанням часто означають, що дитина несвідомо прагне тіснішого контакту з матір'ю.

  • Не допускайте насилля над дитиною, зокрема, коли її годуєте: не змушуйте, не відволікайте, не нав'язуйте, не підганяйте.

  • Поділіться з дитиною спогадами про свої власні дитячі страхи, як ви з ними боролися і перемогли.

  • Розширюйте коло людей, яким дитина співчуває, щиро співпереживає — тоді її увага переключиться зі співчуття собі на співчуття іншим, що зменшить страхи.

  • Не переглядайте фільми жахів, оскільки діти, на відміну від дорослих, ще не чітко розділяють мистецтво і реальність. Діти, особливо в напружені моменти, не пам'ятають, що це артисти і все відбувається не насправді.

  • Гуляйте з дитиною у парку чи гаю. Такі прогулянки, спостереження за сезонними змінами, багатством природних барв заспокоюють, урівноважують душевний стан дитини.

  • Спонукайте дитину до малювання фарбами, м'якими олівцями, фломастерами, крейдою та іншими пластичними матеріалами — це ефективний засіб для зняття напруження. Не обмежуйте дитячу уяву певною тематикою, зразками роботи дорослого, оскільки це стримує її. Якщо дитина довіряє паперу свої страхи, зображуючи їх, то можна продовжити роботу з малюнками, запропонувавши закреслити, стерти, вирізати те, що лякає, або перетворити малюнок на смішний, кумедний персонаж.

  • Якомога частіше хваліть свою дитину: підбадьорюйте, схвалюйте, позитивно сприймайте зроблене нею.

• Відшуковуйте і плекайте у своїй дитині її позитивні якості. Вони обов'язково є у кожної дитини, але можуть бути прихованими від недостатньо уважних очей дорослого.

■ Звичаї життя в сім'ї, відношення між дорослими дуже впливає на дітей. Виховання – це щогодинне і щохвилинне заняття, в якому приймають участь зазвичай дві людини: батько та мати. Разом вони несуть відповідальність за те, якою виросте їх дитина.

■ Вже з самого раннього віку необхідні дві умови для того, щоб енергія дитини та її нервова система зміцнювались: спокійна життєрадісність і почуття впевненості. Ці умови залежать від характеру впливу найближчого оточування і соціального середовища.

■ Виховувати вашу дитину буде і ваш дім – нехай скромно обставлений, але охайний та чистий; і яскрава чашка, з якої дитина п’є молоко; і ваше доброзичливе відношення до його бабусі і дідуся – ваших батьків. Але основою будь-якої системи виховання повинна бути любов.

■ Повага до дитини в сім’ї, батьківське тепло та доброзичливість виховують в ній відвертість, ніжність та вдячність.

■ Повага до дитини проявляється у довірі до її можливостей (я сам!), її відносної незалежності від дорослих, до її права на самостійне життя (наприклад, у різноманітних іграх разом з друзями), до визнання її людської гідності.

■ Саме в сім’ї починають формуватися ті якості, почуття, звички та навички суспільної поведінки, від яких залежить, якою виросте людина: буде вона боягузлива, безвольна, озлоблена чи духовно багата, фізично красива, високоморальна та добра.

       Перша підгрупа дітей небажані поведінкові прояви жодного відношення до вередування не мають. Це діти які не здатні адаптуватися до умов життєзабезпечення. Це діти, наприклад, які часто хворіють і «доліковуються» в дитячому садку. Такі діти вередують в ранковий і вечірній час. Основна причина це та що діти до дитячого садка ставляться як до «вимушеного» варіанта: батьки  - на роботу, а діти у дитячий садок. Частіше застудні захворювання впливають і на емоційний стан дитини. Початок хвороби, її кінець проходять в дошкільному закладі саме тоді, коли дитині потрібна постійна увага батьків. Не доводять до рівності режим дитини вдома як у садочку. Тим самим не допомагаючи дитині.

       Причиною стає перевантаження «освітніми» справами. Батьки вважають, що дитині такий ритм подобається: дитячий садок, потім підготовчі завдання при школі, різноманітні гуртки тощо. Про те, що дитина вередує щовечора через надмірну втому, батьки навіть не здогадуються. Потрібно змінювати режим життєзабезпечення дитини.

       Причини такого вередування різні. Це може бути під час кризи трьох років, коли дитина рішуче протестує проти надмірного втручання дорослих в її життя, що обмежує її свободу дій. Дитина ще не здатна усвідомлювати певні речі. А саме потреби, можливості батьків. Чому батьки в певний час важливий для дитини не можуть виконати її прохань тощо. Ще одна із причин, коли батьки зовсім не цікавляться життям своєї дитини, її переживаннями. Втручаються тільки тоді, коли виникла якась конфліктна ситуація у дитини в садочку тощо. Інколи таке втручання буває не справедливим по відношенню до дитини. Накопичення такого негативного досвіду залишає в душі дитини непростий «слід» і призводить до вередування та проявів упертості дитини. І якщо дорослий вчасно не зробить відповідні висновки конфлікт буде поглиблюватись, а форми протесту вдосконалюватись. У такому разі дитина страждає на самоті, поступово віддаляється від батьків, її образа накопичується.

Не слід дитячі сльози залишати поза увагою. Дитину треба підтримати, надати можливість виплакатись, підтримати її. Необхідно налагоджувати теплі, довірливі, щирі взаємини. Варто утримуватись від зауважень, моралізувань, оцінювання. Натомість слід слухати й чути дитину, розуміти й приймати її позицію, настрій, щиро радіти її успіхам, відкрито про це говорити. Не хвалити, а висловлювати своє ставлення до її успіхів, схвалювати позитивні вчинки, дії.

Батькам треба пам’ятати, що хороші звички прищеплюються не словом, а атмосферою в сім’ї, шляхом наслідування поведінки рідних.

       Це коли дитина прагне всіма способами досягти свого. Це ти ситуації, коли дитина звикає бути центром уваги сім’ї. допоки її вигадки дитячі, батьки спокійно задовольняють їх. І не помічають, як дитина, виростаючи, вдосконалює і свої домагання. Цілком природно, що батьки в такому разі починають обмежувати її апетити. І таким чином починаються випробування батьківського терпіння щодо прояві «Я хочу!!!» , вередування, істерики, агресія, хитрощі й маніпулювання. Аби розв’язати ситуацію батькам треба замислитись над своїми помилками та їх виправленням.

Насамперед батькам треба виробити своєрідні «щити» від вередування дитини. Форми таких «щитів» можуть бути різними:

• Ігнорування, коли дитина вередує для когось.
• Гумор – не та реакція яку чекає дитина.
• Заохочення  улюбленою справою.
• Заборона.

       У таких ситуаціях важливо набратися терпіння, дати дитині можливість поступово відмовитись від прагнення керувати дорослим. Не варто ускладнювати ситуацію. Дорослі мають підтримувати теплі та дружні взаємини. Хоча частіше батьки відмовляються працювати над собою і прагнуть змінити (силою) тільки саму дитину. І більше надії покладають на суспільне виховання.